Олександрія

Значна частина стародавньої Олександрії тепер лежить на дні гавані. Підводні розкопки виявили багато археологічних знахідок у Східній гавані. На жаль, Фароський маяк звалився під час найсильнішого цунамі у 365 р. н. е.

Незважаючи на землетруси, Олександрія продовжувала розвиватись. Порт був головною торговою брамою Єгипту до початку повітряних подорожей на початку XX ст. Торгові контакти із зовнішнім світом зробили Олександрію найкосмополітичнішим містом Єгипту. Численні експатріанти Центральної Європи та Британії залишалися тут наприкінці XIX та на початку XX ст.; їхній спосіб життя відобразив Лоренс Даррелл у своїй тетралогії «Олександрійський квартет». Путч 1952 р. поклав край цій «маленькій Європі», але місто частково зберегло колоніальну атмосферу.

Місто розташоване серед широкої бухти, обрамленої колоніальними будинками, які розкриваються у всій своїй красі на заході сонця. Міріади рибальських човнів погойдуються на воді і доставляють свій улов до ресторанів на набережній Корніш (Corniche). Західний кінець бухти впирається в мис, де колись стояв Фароський маяк.

В наші дні на цьому місці знаходиться форт Кейтбей (Qaytbay; щодня 9.00-16.00, влітку до 18.00) XV ст., звідки відкривається чудовий краєвид на місто, Східну гавань та сусідню маленьку рибальську гавань. На захід розташований палац Рас аль-Тін (Ras al-Tin), побудований для Мохаммеда Алі в 1834 р.

Саме тут король Фарук зрікся престолу в 1952 р. перед тим, як вирушити у вигнання до Італії.

Зворотний шлях набережною до центру міста буде приємною прогулянкою. По дорозі варто заглянути в мечеть Абу аль-Аббаса аль-Мурсі (Abu al-Abbas al-Mursi; жінкам дозволено відвідувати лише задню частину мечеті), перебудовану в 1943 році.

Тут знаходиться гробниця шейха Абу аль-Аббаса XIII ст. Мечеть відрізняється вишуканим мавританським різьбленням по каменю, елегантними куполами та мінаретом.

Невелика площа Заглул (Maidan Zaghlul) на набережній позначає центр міста і дуже багатолюдна на пік. Готель “Cecil” на її західній стороні був місцем зустрічей письменницької еліти у колоніальні часи. На відстані короткої прогулянки, біля вулиці Safiya Zaghlul знаходиться Греко-римський музей (9.00-17.00, закрито пункт 11.30-13.30, в даний час закритий на велику реконструкцію) з колекцією місцевих артефактів грецької, римської та Птолеміївської. У Національному музеї Олександрії (9:00-16:00) на вулиці al-Hurriya представлена історія Олександрії за допомогою предметів, знайдених у місті та частиною взятих з інших музеїв. Експонати, добре організовані у хронологічному порядку, можна побачити на трьох поверхах. Особливий інтерес становлять сфінкс та інші скульптури, виявлені під час підводних розкопок.

Біля залізничного вокзалу знаходяться розкопки в Ком аль-Дікка (Кіт al-Dikkah; щодня 9.00-17.00), де співробітники польської місії виявили римський житловий квартал, купальні та невеликий театр ІІ ст. з красивою мозаїчною підлогою. Тут також виставлені деякі статуї, підняті на поверхню Східної гавані.

Прогулянка або коротка поїздка на таксі на південний захід приведе вас до вражаючих катакомб Ком Ас-Шукафа (Кіт as-Shuqafah; щодня 9.00-17.00). Гробниці, датовані починаючи з ІІ. н. е.., прикрашені типовим олександрійським поєднанням античних та єгипетських мотивів.

За кілька хвилин прогулянки на північний схід стоїть колона Помпея (Al-Amud as-Sawari). Виготовлена з червоного граніту 30-метрова колона було споруджено на честь імператора Діоклетіана, а не римського полководця, ім’ям якого вона названа. Це майже все, що залишилося від Ракотіс, духовного центру стародавньої Олександрії.

Тут також знаходилася стародавня Олександрійська бібліотека, заснована Птолемеєм I — одна з найбільших на той час, що налічувала близько 70 тис. праць. Вона була пошкоджена кількома пожежами та повністю зруйнована під час арабського вторгнення у 640 р. На початку XXI ст. уряд вирішив створити бібліотеку, гідну своєї попередниці. За допомогою ЮНЕСКО на прибережній дорозі на схід від площі Заглул було побудовано ультрасучасну Бібліотеку Олександрита (нд-чт 11.00-19.00, пт, сб 15.00-19.00; www.bibalex.org).

Фасад бібліотеки із сірого асуанського граніту покритий написами всіма відомими письмовими мовами. До її комплексу входить Музей манускриптів, Culturama (інтерактивне шоу про історію Єгипту), планетарій та Музей старожитностей. Постійна виставка «Враження про Олександрію» ілюструє довгу історію міста за допомогою картин, карт та малюнків.

У центрі Олександрії немає пляжу, але курорт Мунтазах (Muntazah) за 8 км на схід пропонує піщаний пляж, море та готелі. У палаці Мунтазах, побудованому в XIX ст., тепер знаходяться модний готель та казино, оточені прекрасним садом.

Олександрія була заснована Олександром Македонським у 332-331 роках. до зв. е. на узбережжі Середземного моря на місці маленького села Ракода, на косі, між Середземним морем та озером Мареотіс (Маріут). Завдяки торгівлі, якій надзвичайно сприяло надзвичайно вигідне становище міста, Олександрія швидко зростала та височіла. За часів Птолемеїв (305-30 рр. до н. е.) вона стала столицею Єгипту та центром елліністичної культури, осередком знаменитих учених та письменників цілої епохи (олександрійської) та найжвавішим торговим центром древнього світу. Тут же знаходилися Олександрійський мусейон, один з головних центрів науки і культури давнини (поч. III ст. до н. е. — 272-273 рр. н. е.), та Олександрійська бібліотека (близько 500 тис. сувоїв, серед яких — рукописи Есхіла, Софокла, Євріпіда та ін.) Фалерського (бібліотека згоріла за часів Цезаря). Страбон, Евклід, інші вчені та філософи черпали тут натхнення для своєї праці. Клеопатра, остання цариця з династії Птолемеїв, зачарувала тут своєю красою Цезаря, та був його наступника Марка Антонія.

У складі Римської імперії (з 30 р. до н. е.) та Візантії (з кінця IV ст. н. е.) Олександрія продовжувала залишатися великим культурно-економічним центром. У І ст. н. е. Олександрія була другим за величиною (після Риму) містом Римської імперії з населенням близько 1 млн. Чоловік. Олександрія була одним із головних центрів раннього християнства, а потім стала центром християнського богослов’я та місцем перебування патріарха. Саме звідси І в. н. е. почалася християнізація Єгипту, але водночас і гоніння на християн за імператора Діоклетіана, який у 295 р. наказав зруйнувати місто. З цього часу почався занепад Олександрії, який пришвидшився з піднесенням Константинополя.

Олександрія продовжувала бути і першим торговим містом Візантійської імперії, але 14-місячна облога і взяття її арабами під проводом Амру в грудні 641 р. завдали рішучого удару її торгівлі, залишивши за Олександрією тільки торгівлю з Індією, яка велася старим шляхом через Червоне море. Після заснування Каїра (969 р.) занепад Олександрії посилюється, і з відкриттям морського шляху навколо мису Доброї Надії від Олександрії відійшла й торгівля з Індією.

Під час турецького завоювання Єгипту 1517 р. Олександрія була сильно зруйнована, і 1777 р. налічувала трохи більше 6 тис. жителів. В 1798 Олександрія була взята Наполеоном Бонапартом. Відродження Олександрії належить до початку ХІХ ст. За Мухаммеда Алі в Олександрії було споруджено нову верф, канал Махмудія (1820 р.). У 1856 р. вона була з’єднана залізницею з Каїром.

Під час англо-єгипетської війни у 1882 р. містом опанував Орабі-паша (Арабі-паша). 11 липня 1882 р. Олександрія зазнала варварського бомбардування з британських кораблів, а 15 липня десант опанував місто. Після окупації Єгипту Великобританією Олександрія була перетворена на колоніальний порт, звідки вивозилася єгипетська бавовна. У місті зосереджувалися іноземні банки, компанії, агентства. Порт використовувався як стоянка англійських військових судів. У першій половині XX ст. Олександрія стала одним із центрів національно-визвольного руху в Єгипті. А в 1920-х роках. Олександрія стала ще й притулком європейських дисидентів, авангардистів та вільнодумців, які черпали у ній свої творчі сили.